Основне удобрення
Основне удобрення
Посів (ВВСН 00)
Посів (ВВСН  00)
Дві-три пари справжніх листків (ВВСН 14-16)
Дві-три пари справжніх листків (ВВСН  14-16)
Сім-десять листків (ВВСН 17-20)
Сім-десять листків (ВВСН  17-20)
Змикання рослин у рядку (ВВСН 28-30)
Змикання рослин у рядку (ВВСН  28-30)
Змикання рослин у міжрядді (ВВСН 41-42)
Змикання рослин у міжрядді (ВВСН  41-42)
Технічна стиглість (ВВСН 45-48)
Технічна стиглість (ВВСН  45-48)
Повна стиглість (BBCH 49)
Повна стиглість (BBCH 49)
Цветом обозначены удобрения:
азотные фосфорные калийные комплексные специалитеты

Особливості удобрення.

Система удобрення цукрового буряку має певні свої особливості. Для отримання 1 т коренеплодів з відповідною кількістю гички культура споживає 4,3 кг N, 1,3 кг P2O5 та 5,1 кг K2O. Безпосередньо з коренеплодами виноситься тільки 2 кг N, 0,7 кг P2O5 та 2,2 кг K2O. При відсутності органічних добрив для отримання врожаю понад 600 ц/га необхідно внести N200-250P80-100K220-250. Співвідношення основних елементів живлення (N:P2O5:K2O) в системі удобрення цукрових буряків високоінтенсивних гібридів становить орієнтовно 1:0,3:1,4. Високе споживання азоту та калію висуває вимоги до їх такої ж наявності в ґрунті у вигляді доступних форм даних елементів або внесених разом з добривами. Надлишок азоту та калію знижує вихід цукру та погіршує його якість через утворення в коренеплодах альфа-амінного азоту, який перешкоджає відділенню цукру з цукрового сиропу.

Переважну більшість добрив уносять в основне удобрення. Фосфор і калій краще внести під оранку повністю всю норму, добре перемішавши з ґрунтом. При посіві та в підживлення рекомендується застосовувати не більше 20% загальної норми фосфору. Підживлення калійними та фосфорними добривами малоефективне.

Протягом вегетації цукрового буряку спостерігається три етапи поглинання елементів живлення, в кожному з яких домінує поглинання калію над іншими елементами, в тому числі і над азотом. До фази трьох-чотирьох пар справжніх листків потреба в поживних речовинах незначна. Цей період може тривати до 40-45 днів. Починаючи з фази п’ятої пари справжніх листків наступає період інтенсивного поглинання елементів живлення, зокрема азоту та калію протягом 80-90 днів. Максимальне поглинання спостерігається у фазі інтенсивного росту листків і формування коренеплодів. Коли наростання листової маси припиняється й іде накопичення цукрів, поглинання елементів живлення сповільнюється, відбувається їх частковий відтік з листя в коренеплід.

Азотні добрива справляють найбільший вплив на формування врожайності. Вносять їх в основне і припосівне удобрення та в підживлення. Застосування нітратної форми азоту в основне удобрення допускається тільки весною. Осіннє внесення веде до втрат азоту внаслідок вимивання протягом осінньо-зимового періоду. При посіві висока концентрація нітрат-іонів може справляти токсичну дію на проростки насіння. Найбільш ефективна дана форма азоту в підживлення. Всі інші форми азоту ефективні протягом вегетації з врахуванням вимог до їх внесення. Безводний аміак найкраще вносити після оранки під час осіннього вирівнювання поверхні поля на глибину не менше 12 см в залежності від вологості і механічного складу ґрунту. Водний розчин безводного аміаку (аміачну воду) можна вносити в основний обробіток і в підживлення на глибину не менше 10 см.

Підживлення перший раз проводять у фазу 2-3 пар листків в дозі N20-40 або повним добривом N20-40P20-30K30-40 на глибину 8-10 см і на таку ж відстань від рядка. Друге підживлення проводять у фазі 4-5 пар листків на глибину 10-12 см посередині міжряддя азотними добривами в дозі N20-40. На доступність азоту впливає рівень вологозабезпеченості. Найкраще цукровий буряк відгукується на нітратну форму азоту, тому вона є основною в удобренні. Амонійна та амідна форми азоту за високих температур ґрунту на протязі кількох діб трансформуються в нітратну, при тому відсутній ризик втрат азоту.

Удобрення азотом має базуватися на балансі урожайності та валового збору цукру.

До забезпеченості фосфором цукровий буряк чутливий починаючи з проростання насіння, оскільки від його доступності залежить розвиток кореневої системи. На доступність фосфору істотний вплив має реакція ґрунтового розчину. Оптимальною реакцією є нейтральна, коли він найбільш доступний. В процесі вегетації роль фосфору зростає, а споживання проходить без різких коливань. Недостатня забезпеченість цукрового буряку рухомими сполуками фосфору на початку вегетації не може бути усунута фосфорним підживленням у збільшених дозах.

До живлення калієм цукровий буряк має особливі вимоги. Калій позитивно впливає на ріст і розподіл поживних речовин у тканинах, регулює фотосинтетичну активність, підвищує гідрофільність та водоутримувальну здатність. Дефіцит калію сповільнює темп росту рослин, прискорює в’янення листя, що в підсумку веде до його некрозу. Найбільшим наслідком недостатнього калійного живлення стає перешкоджання нормальному транспортуванню сахарози до коренеплодів.

Внесення калійних добрив в основне удобрення восени знижує сольове навантаження на культуру під час вегетації. Хлоридна форма калійних добрив у живленні цукрового буряку має перевагу над сульфатною, оскільки в ній ще міститься в невеликій кількості натрій, який відіграє аналогічну калію роль у фізіологічних процесах при менших затратах енергії. Наявність в системі удобрення натрію збільшує врожайність. В той же час він може бути повністю замінений калієм без негативних наслідків. Хлор в невеликих кількостях теж потрібний цукровому буряку для підтримки сольового балансу. Надмірне калійно-натрієве живлення знижує вихід цукру та погіршує його якість.

Роль сірки у живленні буряку менш виражена в порівнянні з іншими культурами, тому потреба в ній незначна. Оптимальне співвідношення між азотом і сіркою в рослинах буряку 15:1.

Для максимального накопичення цукрів потрібна добре розвинута листкова поверхня з активною фотосинтетичною діяльністю, яка відбувається при достатньому забезпеченні магнієм.

Періодом максимального споживання цукровим буряком елементів живлення є наростання маси листя та коренеплоду, що припадає на липень-серпень.